Зелений елітний чай

Основне завдання при виробництві зеленого чаю полягає в тому, щоб зберегти природні біологічно активні речовини свіжого листя таким чином, аби вони змогли вивільнитись у чашку з чаєм під час заварювання. Як раз цій меті слугує весь технологічний ланцюжок виготовлення зеленого чаю. 

Після збору щойно зірвані чайні листочки злегка підв'ялюють на відкритому повітрі. Чим менший час такого підв'ялювання, тим ближчий за своїми характеристиками зелений чай до білого. Як тільки листочки стають м'якими та виглядаються прив'ялими, їх традиційно протягом деякого часу сушать у розжареному повітрі. Це убезпечує листя від надмірного окислення (ферментації), хоча деякі зелені чаї можуть бути злегка ферментованими.  

Після сушки роблять скручування чайних листочків. Ця процедура також може виконуватись по-різному, що надає різним сортам зеленого чаю різну "зовнішність".

Зелений чай може мати вигляд: 

1. Слабоскручених, натурально-засушених майже без скручування листочків (у Китаї - "хунчі"). Виглядає такий цільнолистовий чай зі сторони як трава-травою, купа переплутаних кудлатих травинок. Сюди ж відносяться пласкі або "сплющені" чаї (типовий приклад - знаменитий чай "Колодязь дракона"), у яких майже не скручені та не звивисті листочки. 

2. Сильноскручених листочків упоперек. Зазвивай це усі ті чаї, які маркуються як Gunpowder ("порох" или "гарматний порох", котрий дійсно у часи британських колоній мав вигляд своєрідних кульок). У Китаї подібні чаї називаються "перлинними" ("тюча" або"цзуча"). Самі перлинні чаї у Китаї дуже різноманітні як за розміром, так і за якістю.

3. Сильноскручених листочків повздовж. У такому чаї чаїнки мають форму довгих спірально закручених "паличек" и т.п. Типовим прикладом подібного чаю є китайський "Бі Ло Чун". 

Скручування чаїнок, з однієї сторони, значно збільшує тривалість зберігання чаю, зберігаючи його найкращі якості, а з іншої сторони, дозволяє регулювати вивільнення ефірних масел та та інших активних складових у процесі заварювання.

Чим сильніше скручений зелений чай, тим вища його екстрактивність. Таким чином, найбільш насичені і міцні зелені чаї виходять з gunpowder'ів, а найбільш м'які на смак і духмяні - зі слабоскручених чаїнок.

Скручування зелених чаїв зазвичай робиться вручну, поки листя не просякне соком, не потемніє і не набуде темно-зеленого кольору. Як правило, ручне скручування однієї порції зеленого чаю триває близько години.

У фінальній стадії приготування зеленого чаю після скручування сировина досушується, що дозволяє стабілізувати аромат і корисні речовини чаю, і набуває природного зеленого кольору. У якісно висушеному зеленому чаї має бути не більш як 4% вологи. 

Заварювати зелений чай рекомендується гарячою водою (80°-90° С), але не окропом, протягом 1-3 хвилин. Після заварювання чайний настій може мати колір від світло-зеленого чи золотавого до доволі темного і насиченого зеленого або жовто-зеленого. Гарний зелений чай обов'язково дає яскраву ароматику, в якій переважають квіткові, цитрусові і «трав'янисті» нотки. Зелений чай також містить доволі багато кофеіну (теіну) і при довгому заварюванні может почати сильно гірчити. Правильно приготований зелений чай має унікальний вміст вітаминів, мікроелементів і поживних речовин (наприклад, рослинних білків).

Зазвичай зелений чай виготовляють і продають у наступних різновидах:

а) крупнолистовий;

b) мілколистовий (broken);

c) порошковий;

d) плитковий.

Мілколистовий зелений чай, як правильно, доволі недорогий, має слабко вираженні ароматичні характеристики і задовільний смак. Усі якісні зелені чаї - крупнолистові.

Порошковий зелений чай (матча) - виключно японський або китайський, призначений для чайної церемонії.

Зеленый чай у плитках - також східна екзотика, характерна для Тибету, Непала і т. ін. Плитковий чай зазвичай використовується у специфічних рецептах супового типу - чай, зварений у молоці, з мукою і маслом і т.п.

Виробниками гарних зелених чаїв є майже виключно Китай і Японія.